Виховання дітей. Святитель Тихон Задонський

Материнство

Виховання дітей. Святитель Тихон Задонський

1. Як тільки діти почнуть приходити в розум і розуміти вчення, негайно повинна їм вливати молоко благочестя і пізнання приводити Бога і Христа Сина Божого: хто є Бог Той, у Якого віруємо, і поминаємо ім’я Його, і сповідуємо і молимося Йому? І хто є Христос і як Його має почитати? Заради чого це світло всі народжуємося і хрестимося і чого після смерті очікуємо? Нинішнє житіє наше не що інше, як шлях, яким йдемо до вічності, добрий — до заможного, злий — до неблагополучною. Народжуємося на сей світ не заради честі, багатства, їжі солодкої, шати красивого, багатих будинків і іншого, бо все це при смерті залишаємо.

Але народжуємося, щоб тут благочестиво пожити, і догодити Богові, і після смерті до Нього перейти і у вічному Його блаженстві перебувати. Інакше коли б до цього життя народжувалися ми, то нам би навіки треба перебувати тут; але противне бачимо. Бо до іншого життя народжуємося і на шлях миру сього вступаємо, щоб до того дійти.

Заради цього і хрестимося, і віруємо в Бога і Христа, Сина Божого, і закликаємо ім’я Його, і в церкву ходимо і молимося, та отримаємо від Нього майбутнє блаженство. Все це та інше потрібно спочатку пропонувати дітям юним, щоб вони, приходячи в вік, приходили і пізнання бога і посади і християнської надії. Звідси чаять можна доброї надії в юному серці, коли воно так виховуватися почне.

Бо як зло, так і добро в юнацькому серці міцно вкореняется; і чому в юності навчаємося, в тому, і в досконалий вік прийшовши, перебуваємо, як молоде дерево, до якої стороні приклонится, так і стоїть до кінця. Заради цього потрібно юності таке благочестиве виховання. І коли самі батьки, або не можуть, або звання їх не допускає того робити, потрібно їм таких наставників шукати і навчати дітей.

Багато дітей своїх навчають іноземним мовам і художества, але в справі благочестя не навчають, чого видно, що і самі того не знають, хоча і називаються християнами. Корисно заради суспільства і комерції та іноземним мовам навчати; але таїнств віри навчати потрібно, і потрібно неодмінно, і «єдине є на потребу» (Лк. 10, 42).

Що у французькому або іншому якою мовою, коли мова навчений буде, а серце не навчено добра? Мова добре і червоно витійствує, але серце порожньо без віри і видає сморід зневіри, що і недбалим батькам, і дітям бедственно. 2. Так як, за Писанням, «початок мудрості — страх Господній» (Пс.

110, 10), спочатку в юні серця має всадити страх Божий; бо юність, від природи схильна до зла, нічим більше, як сім страхом, відвертається від того, як і кожна людина. А щоб страх Божий всадити в серця їх, потрібно їм часто нагадувати, що Бог скрізь є, і з кожним людиною присутній, і, що людина робить або мислить, бачить, та, що говорить, слухає, і за всяке слово, справа й думка худе гнівається і буде судити, і грішників вічного мука зрадить, як і праведним і добрим людям віддасть винагороду за добрі справи, і грішить чи зло творить може справді показнить, як про те читаємо в історіях, і нині те ж саме буває. Се їм спочатку потрібно вкоріняти, щоб не тільки явно, але і таємно від усякого зла ухилялися, щоб діти перед батьками своїми, раби перед своїми панами, підвладні перед владою нічого непристойного не робили, але благоговійно надходили, як би вони перед Богом, що наглядає, надходили б і ходили зі страхом і думали, що Бог з ними є, і всі їхні вчинки бачить і може їх показнить, коли так будуть робити.

Хоча трапляється, що людина худого справи не бачить, але Бог, більший всього світу і Суддя всіх, все бачить. Від такого вчення і міркування про Бога може юних страх Божий насадиться, що і літнім і старим пам’ятати потрібно..

.3. Дітей несправних має карати батьків.

Так слово Боже велить їм: «Не залишай юнака без покарання: якщо різкою виб’єш його, він не помре; ти різкою виб’єш його, і душу його від шеолу врятуєш» (Притч. 23, 13-14). Бачимо, що Сам Бог любить Своїх чад, але від любові їх карає: «Бо Господь, кого любить, того карає, і б’є кожного сина, якого приймає» (Євр.

12, 6). Так і плотські батьки повинні наслідувати Бога і своїх дітей від любові карати. Бо батьківська любов сліпа, яка залишає дітей несправних без покарання; істинна же і мудра та любов, яка свавілля їх гамує покаранням.

«Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його» (Притч. 13, 25).4.

Не має в покаранні безмірної строгості вживати, як і апостол заповідав: «а Батьки, – не дратуйте дітей ваших, щоб вони не сумували» (Кол. 3, 21), але середнім шляхом надходити, як вище сказано.5.

Під образ добрих справ самих себе представляти. Бо юність, так і всякий вік краще наставляется до чесноти житієм добрим, ніж словом; особливо ж юні діти собі за правило мають житіє батьків своїх; так, що в них примічають, то і самі роблять, добре чи то буде, чи лихе, що бачать. Заради чого батькам має як від спокус берегтися, так і приклад доброчесного житія подавати своїм дітям, коли хочуть їх до чесноти наставити.

Інакше нічого не можуть встигнути. Бо більше дивляться на житіє батьків своїх і то уявляють в своїх юних душах, ніж слова їх слухають. Всякого наставника слово, з життям сполучене, — неабияка і сильне повчання, скільки ж більше батьківські повчання.

6. Любити дітей і саме єство батьків тягне і переконує: і безсловесні люблять свої породження. Заради чого і не треба про те згадувати, тільки б не була шалена любов, як вище сказано.

7. Батькам про дітей своїх повинно молитися Богові, щоб їх Сам Він наставив на Свій страх і умудрил на спасіння.8.
Наскільки шкідливо нехтування про правильному вихованні і покарання дітей і самим батькам і дітям їх, з вищеописаного всякий бачить, і історія свідчить про Іллі, жреце ізраїльському, який за те, що правильно не виховував і не карав своїх синів за предерзости їх, сам і сини його були покарані від Бога.#православ’я #Росія #церква #діти #виховання #родина

Related posts

Leave a Comment