Невигадана історія #20

Шлюб

Невигадана історія #20

“Привіт! Не судіть, що скаржуся на невістку, але мова піде про неї. У нас з нею були досить рівні стосунки, я намагалася не втручатися в їх сім’ю, раз вже син вибрав її, значить з нею йому і добре, це йому з нею жити, а не мені. Ось такого правила я дотримувалася.

Але з цієї пандемією відносини змінилися. Вона страшенно боїться захворіти коронавірусом. І перетворила свій будинок на неприступну фортецю.

Доходить до абсурду. Знімати верхній одяг треба за дверима, на взуття, щоб зайти в будинок треба надіти бахіли, руки обробити антисептиком, а вже потім тільки можна проходити в будинок. Гаразд, ми з чоловіком це витерпіли, онуків ж хочеться побачити.

Але й тут було не все так просто. До дітей вона не дозволила підходити! І перед приїздом вимагала, щоб ми здавали тест. Спочатку ми не дуже здивувалися, адже істерія була практично у всіх, але через час вона не ослабла.

Гуляє вона з дітьми тільки рано вранці, щоб не контактувати з іншими дітьми. Я вже з нею розмовляла, пояснювала, що я хоч і тітка у віці, але і то розумію, що це вірус, і навіть якщо вона буде гуляти рано вранці, то абсолютно спокійно може підчепити його і на вулиці і в ліфті. Ми ж з чоловіком живемо круглий рік на дачі, свою квартиру звільнили для сім’ї сина.

Тому живучи в селі у нас мало шансів захворіти, ми нікуди особливо і не їздимо, крім сільського магазину. Це не те, що в місті. Але тут у неї новий заскок — вакцинуватися.

Ви зрозумійте мене правильно, я не маю нічого проти, я тільки за і завжди робила щеплення і собі і дітям, але зараз за станом здоров’я я сильно побоююся. У підсумку нам заборонили до них приїжджати, поки не зробимо з чоловіком щеплення. Чоловік свариться, каже вижене її з квартири шизофреничку цю.

Що мовляв де це бачено, що в свою квартиру до онукам приїжджати тільки з довідкою! Я заспокоюю його як можу, але що робити, просто не уявляю. Ви напевно запитаєте, а як син поводиться, що думає з цього приводу. Він повністю на її боці, каже, що вона турбується про сім’ю, про дітей, а якщо б і нам не байдужа їхня доля, то давно б вже зробили щеплення і жили спокійно.

Прикро звичайно, але якась дика ситуація. І онукам сумую і за себе страшно. Може і обійдеться все з цієї щепленням, але не спокійно від цього.

Ось так і живемо, що робити, просто розуму не прикладу.”Орфографія і пунктуація автора збережені.Друзі, якщо у вас є історія, якою ви хочете поділитися, пишіть мені в особисті повідомлення.
#невигадана історія #історія з життя #невістка #свекруха #листа автору

Related posts

Leave a Comment